Phone icon fd6b0c8e3c94090b2d04c4ae2b9e4aa3358eae985699b6f1e8a1e4f606c2ea69
(0432) 66-12-05
(0432) 53-31-86
Олександр Швець: будемо пам’ятати!
Ntm alt  1

Майже сім п'ятирічок віддав вінницькій здоровоохороні Олександр Швець. Народився він 27 грудня 1921 р. в с. Забуяни Макарівського району Київської області. Можна сказати,  що він родом із тієї землі, що є серцем України. Виховувався в набожній українській родині.

Пам'ятає НЕП, колективізацію, голод 1932-33 років. У серпні 1939 р. був мобілізований  до лав Червоної армії. Це був період, коли в країні прийнято закон про загальну військову повинність і мільйони юнаків поставлено під рушницю. Довгих шість з половиною років зайняла війна з її непередбачуваними колізіями. В 1941 р. обороняв рідний Київ (нагороджений медаллю «За оборону Києва»).

1 січня 1946 р. О.Швець приїхав у Вінницю і влаштувався працювати в трамвайно-тролейбусному депо. Тут його ще й досі пам'ятають і запросили на святкування 8-річчя вінницького трамваю в 1993 році.

Оновивши призабуті знання, Олександр Швець вступає у вересні 1946 р. до Вінницького медичного інституту, де навчається до червня 1951 року. Після завершення навчання розпочинає з дільничного лікаря-терапевта медико- санітарної частини в Кривому Розі. Тут склалося лікарське мислення і тут же визначились організаторські здібності, після п'яти років на дільниці його призначають заступником начальника медсанчастини. Очевидно, то був вибір долі, бо повернувшись в 1958 р. до Вінниці і пропрацювавши певний час інспектором лікувально-профілактичного сектору облздороввідділу, він на довгі 30 років став заступником завідувача облздороввідділу (потім начальника управління охорони здоров'я). Олександр Швець залишався, забезпечуючи наступність в управлінні, плекаючи і розвиваючи традиції вінницької здоровоохорони.

 О.Швець завжди чутливо вловлював момент, коли в тій чи іншій лікарні створювалась творча атмосфера, підбиралися люди, здатні творити непересічні справи. Так були своєчасно підтримані ним Тульчинська, Калинівська та Немирівська центральні лікарні, що зажили великої слави, обласна лікарня та інші форпости медицини краю. Дуже швидко О.Швець пізнав кожного лікаря області, як мовиться, в обличчя і, в першу чергу, це стосувалось організаторів охорони здоров'я. Він плекав особливу категорію фахівців і майже всі вони своїм професіональним зростанням за ці тридцять років зобов'язані і йому.

В управлінні чи не вирішальне значення має забезпечення зв'язків між окремими елементами всередині системи, а також і з зовнішніми системами. Цю надскладну, але непомітну неозброєним оком роботу, протягом десятиліть успішно забезпечував О.Швець. Він був своєю людиною у фельдшера в далекому подільському селі, і в кабінеті міністра охорони здоров'я та президента академії наук. За лічені хвилини міг  встановлював контакт з партсекретарем, головою колгоспу, генералом, академіком. В коридорах колишнього союзного міністерства кожен другий співробітник чемно вітався з О.Швецем.

Скромний кабінет заступника став своєрідним вузлом, через який інтегрувались найвищі інтереси медичної служби області і особисті питання тисяч людей. З однаковою енергією цей природжений провідник вирішував долю прискореного будівництва об'єктів охорони здоров'я області та її відзнаки і забезпечення дефіцитними ліками рядового колгоспника чи пенсіонера. Кажуть, що людина втомлюється від щоденного спілкування із собі подібними. Щоденний контакт з більше ніж двадцятьма особами є надмірним. Але є винятки, коли людина не виснажується, а заряджається матеріальною і духовною енергією інших. До цієї категорії людей відноситься і О.Швець.

З 1961 р. і протягом наступного 15-річчя на Вінниччину потоком їхали зарубіжні гості, здебільшого під егідою всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). Усіма ними займався Швець.

Психоемоційна напруга десятиліть не позначилась на його фізичному здорової. Воно повинно також служити прикладом для наслідування. За тридцять чотири роки роботи в управлінні охорони здоров'я його кров'яний тиск та електрокардіограма залишились без помітних змін. Все вертається на круги свої. На схилі літ, витримавши багатолітній партійний вишкіл, виконавши свою земну місію,  Олександр Швець повернувся до Бога на 95 році життя.

У пам’яті своїх колег, товаришів, рідних та близьких він назавжди залишиться щедрою людиною, вірним другом, надійним та чесним організатором, фахівцем свої справи, який до останнього був вірним обраній професії  лікаря.

 

27.12.2016  Прес-служба ДОЗ ОДА